Дочки Громовика та Блискавки

Легенда, казка,
може байка.

Та кажуть, що породжує у хащах…
В ніч купальську…
Перунів Громовик… прекрасний дивоцвіт. Який жадають всі.

Ти — світла, а я — темна.
Різні ми.
Народжені в мітичну пору дві близнючки.
Разом ми.
Ти сяєш в темряві, а я — в душі…
Від блискавки й Громовика, в Купальську ніч…
Ми дві сестри.
Нам добре бути вдвох…
Бо я це ти.

І ліс застив. Замовкло все навколо.
Танцюють Світла й Темна. Чутно сміх довкола.
Наївна радість чиста, дає наснагу Матері-Природі.
Допоки не прийдуть ті, кому наш сміх — лиш вітер в кроні…

Ти — світла, а я — темна.
Різні ми.
Народжені в мітичну пору дві близнючки.
Разом ми.
Ти сяєш в темряві, а я — в душі…
Від блискавки й Громовика, в Купальську ніч…
Ми дві сестри.
Нам добре бути вдвох…
Бо я це ти.

Амбіції й жага ведуть їх… це наче змова…
Вони сліпі — лиш Світлу бачать в колі лісовому.
Сестра багатство обіцяє, милість, нагороду…
Моєї помсти ж не бояться, бо зі мною не знайомі.

Ти — світла, а я — темна.
Різні ми.
Народжені в мітичну пору дві близнючки.
Разом ми.
Ти сяєш в темряві, а я — в душі…
Від блискавки й Громовика, в Купальську ніч…
Ми дві сестри.
Нам добре бути вдвох…
Бо я це ти.

Не всі, хто має очі — це побачать.
Не всі, хто має вуха — це почують.
Я знаю лише те, що Безіменна є…
Колись…
В росі пройшла… босою.
Тепер живе… в моїй душі.
Зі мною.